Вітаємо Вас на офіційному Веб-сайті Громадської організації "Об'єднання нечуючих педагогів" (м.Київ). Цей сайт для всіх, хто цікавиться питаннями спеціальної освіти нечуючих в Україні. 

Новости

00:00

Адреса досвіду: Сполучені Штати, Вірджинія, Роанок (Випуск 4)

Продовження. Початок дивіться, будь-ласка, у №1,2,3

Батьки та їхні діти

Цікавим досвідом для нас став круглий стіл в Ресурсному центрі допомоги батькам, які виховують дітей з особливими потребами. Зу­стріч з деякими батьками дала нам можливість дізнатися про пробле­ми, особливості виховання дітей в сім'ї та яких успіхів вдалось досягти. До цього заходу були запрошені три мами, які виховують чотирьох дітей, і з них - по одній дитині з особли­вими потребами (аутизм, емоційні розлади, ортопедичні розлади), їхні розповіді були цікавими, місти­ли численні приклади та практичні поради. Адже у родинах, де є діти-інваліди, виникають додаткові складні проблеми. Наприклад, у міжособистісних стосунках дітей з особливими потребами з батьками та братами-cестрами.

Батьки - члени Центру, є порад­никами для інших батьків, які впер­ше стикаються з подібними проб­лемами. Вони проводять спеціальні тренінги, дають цінні поради, як по­долати проблему та передбачити перспективи. Загалом, батьки по­зитивно оцінюють систему інклю­зивної освіти.

Мати, у якої 1,5 річному сину по­ставили діагноз “аутизм”, поділила­ся практичним досвідом вирішення проблем, з якими стикнулася. Ліка­рі не могли порадити, яким чином цю хворобу можна вилікувати. То­ді вона почала шукати фахівців та отримувати консультації через Інтернет. Дехто відгукнувся, порадив, як допомогти засобом педагогіч­ного втручання. Завдяки наполег­ливій работі, зараз мати спостеріє прогрес у розвитку свого сина і почала допомагати іншим батькам (у минулому вона працювала вчителем у звичайній школі). Оскільки з кожним роком збільшується кількість дітей, хворих на аутизм, ця жінка, Анжела Ленард (Аngela Leonard), у 2002 році вирішила заснувати та очолити платний Центр вирішення проблем аутизму (ВRААС). Зараз у Центрі навчається 80 , з ними працюють 72 педагоги. У закладі діти навчаються “один на один” з педагогом (це коли існує складна форма аутизму). Існують кла­си по 2-3 учні, а також є групи до 10 дітей без особливих потреб, а серед них - дитина з аутизмом у легкій формі. Ці окремі групи передбачені для дітей дошкільного віку за вибором батьків, які здійснюють контроль за забезпеченням інди­відуального підходу до дитини. Згідно з навчаль­ними програмами та навчальними планами, які складає Центр та затверджує місцеве управління освіти й Рада директорів, учень відвідує заняття і по закінченні навчання у Центрі отримує диплом, що пройшов спеціальний курс. Є випадки, коли учень має позитивні результати у навчанні, може спокійно перебувати у середовищі однолітків, у такому разі він може перейти до загальноосвіт­ньої школи і закінчити її.

За програмою стажування ми відвідали і Департамент освіти штату Вірджинія, офіс методичної підтримки та послуг (ІSRS), який знаходиться у місті Річмонд. Очолює цей офіс директор Джон Ейзенберг (John Eisenberg). З його презентації та виступів інших представни­ків державних структур ми отримали загальну інформацію про роль уряду штату у здійсненні інклюзивної освіти, про їхню відповідальність за цей напрям на державному рівні.

Були представлені деякі цікаві цифри і факти. Так, у штаті Вірджинія існує всього 132 школи, які діють за програмою інклюзивної освіти. В останні роки спостерігається загальна тенден­ція до зменшення учнів з інвалідністю. Якщо в штаті Вірджинія у 2006 році перебувало на об­ліку 172 тис. 704 дитини, то у 2010 їх чисельність зменшилася до 163 тис. 500 осіб. Це свідчить про позитивний вплив програми раннього втру­чання та індивідуальних освітніх програм, які розробляються педагогами у співпраці з батьками. Така індивідуальна програма містить:

-інформацію про рівень освіти дитини-інваліда на даний момент;

-щорічні цілі, які ставляться перед нею і складаються з невеликих освітніх завдань;

-перелік додаткових освітніх послуг, що на­даються дитині;

-ступінь участі самої дитини у звичайному освітньому процесі.

Крім того, ця програма обов'язково перед­бачає об'єктивні критерії оцінювання знань і умінь, терміни тестування, яке проводиться раз на рік для визначення успішності досягнення освітніх цілей. А також кожні три роки відбува­ється переогляд дитини, і якщо буде визнано, що вона не потребує спеціальної освіти, то її переводять на навчання за загальною освіт­ньою програмою. На додаток до індивідуальної програми складається спеціальний навчальний план, який включає в себе перелік спеціальних служб (психологічної, терапевтичної, фізіо­логічної тощо) і перелік спеціальних послуг: спеціальний транспорт, профпідготовку тощо. Всі учні з 3 по 12 клас, без винятку через інва­лідність, складають іспити за окремими нав­чальними предметами, іспити відбуваються у вигляді тестів на комп'ютері із варіативними або детальними відповідями. Але для деяких дітей з дуже складними інвалідностями нада­ються адаптовані тести.

Слід зауважити, що в кожному штаті існує свій департамент освіти, адже кожен штат - це окрема маленька держава, тому тут можуть бути різні показники й освітні рівні.

Також нам було розкрито систему фінансу­вання спеціальної освіти. Згідно з законодав­ством США, воно включає три рівні: 5 % коштів надходять від федерального бюджету; 35 % - за рахунок бюджету штату; 60 % - за рахунок місцевого бюджету. Ці кошти спрямовуються на фінансування праці викладачів, дослідниць­ку роботу, процес розповсюдження інформації, технічну допомогу та підготовку педагогічних кадрів. Сума місцевого бюджету дуже велика за рахунок сплати податків працюючими мешкан­цями міста. Загалом бюджет спеціальної освіти США складає 20 млрд. доларів.

Цікавим напрямом роботи працівників Депар­таменту освіти є медіація. Як нам пояснили, це їхня участь у переговорах двох сторін у якості третьої сторони при вирішення конфліктних си­туацій. У цьому напрямку медіація відбувається між урядом та школою. За рік серед 164 тис. учнів з особливими потребами було 125 кон­фліктних ситуацій, які потребували вирішення. Наприклад, до Департаменту звернулась одна мати, у якої є дитина з особливими потребами. Вона принесла пакет документів про особли­вості дитини, умови навчання, її індивідуальний план, результати успішності тощо і пояснила, що вона не погоджується з деякими з тих п'яти пунк­тів, що запропонували у школі для її дитини. Ма­ти попросила працівників Департаменту вплину­ти на шкільну раду та адміністрацію школи, щоб вони змінили три пункти індивідуального плану. Але коли медіатор детально розписав на аркуші всі п'ять пунктів, кваліфіковано пояснив, що саме її дитині пропонує школа, мама все зрозуміла і з усім погодилась. Помилка педагогів школи була в тому, що цій мамі треба було надати інформа­цію не в усній формі, а детально розписати на папері. Цей приклад - про непорозуміння через дрібницю, але бувають найскладніші ситуації, які потрібно вирішувати через суд.

 

 

Н.Зборовська, віце-президент ОНП

 

 

 

Погода в Киеве
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Учительские праздники

 

 

my name is autumn 1 pictures, backgrounds and images

Администратор

Имя отправителя *:
E-mail отправителя *:
Тема письма:
Текст сообщения *:
Код безопасности *:

Создать бесплатный сайт с uCoz