Вітаємо Вас на офіційному Веб-сайті Громадської організації "Об'єднання нечуючих педагогів" (м.Київ). Цей сайт для всіх, хто цікавиться питаннями спеціальної освіти нечуючих в Україні. 

Новости

00:00

Педагогічні передумови підвищення освітнього рівня учнями з вадами слуху

У Резолюції XII го Всесвітнього конгресу ВФГ зазначено, що 80% глухих людей світу не одержує навіть початкової освіти. На такому фоні Україна має вагомі здобутки в одержанні освіти особами з вадами слуху. У нашій країні є глухі і слабочуючі, котрі мають різний рівень освітньої підготовки: початкову освіту, неповно-середню, загальну і спеціальну середню та вищу освіту. Втім, порівняння цифрових показників свідчить про те, що найбільша кількість осіб з вадами слуху має початкову освіту, незначна - неповну серед­ню, ще менше - середню (середню спеціальну). Вищу ж освіту має малочисленна кількість нечуючих в Україні (0,7 %). Таким чи­ном, рівень освіти нечуючих потребує підвищення, хоч у цьому плані є певні позитивні зрушення за останнє десятиріччя.

Сьогодення вимагає загалом підвищення освітнього рівня мо­лоді. У нещодавно прийнятому Законі України “Про загальну се­редню освіту” (1999р.) зазначено, що загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти в країні. У Законі визначені завдання загальної середньої освіти. Серед них слід назвати такі, як виховання громадянина України, формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдару­вань, наукового світогляду, підготовка учнів до подальшої освіти і трудової діяльності та ін.

Основна тенденція сучасного виробництва полягає в тому, що зростає потреба в освічених, всебічно розвинутих робітниках, здатних поєднувати розумову та фізичну працю. При цьому сама фізична пра­ця все більше наповнюється інтелектуальними елементами, стає пра­цею висококваліфікованою. Оволодіння професією вимагає різнобічного розвитку людини. Одним із показників розвитку є наявність пев­ного освітнього рівня, який залежить від численних, різних за характе­ром чинників. Можна виділити окремі з них, що мають істотне значен­ня для осіб з вадами слуху.

Виключно важливою передумовою для одержання відповідно­го освітнього рівня особами з ураженням слухової функції є вчасно розпочата педагогічна робота з ними. У свою чергу, це залежить від своєчасного виявлення вад слуху, визначення правильного діагно­зу та шляхів реабілітації. Відомо, що на сучасному етапі значно удос­коналена методика обстеження слуху внутрішньоутробно, відразу після народження дитини та у самому ранньому віці. Це дозволяє виявляти різні форми патології слуху (спадкову, вроджену та набу­ту) і визначати характер медичного і педагогічного впливу на розви­ток особистості.

Особливе значення має переддошкільний та дошкільний вік ди­тини, в якому найчастіше виникає набута патологія слуху. Найбільш істотним є запобігання втрати часу для роботи з такими дітьми. У сурдопедагогічній теорії та практиці переконливо доведено, що чим раніше розпочата робота з дитиною, тим більші можливості для забезпечення її різнобічного розвитку. Наявні непоодинокі випадки, коли саме завдяки копіткій, наполегливій і безперервній роботі з дитиною з раннього віку сім'я (навіть не сурдопедагоги) забезпечує високий рівень розвитку і можливість дитині вступати до загально­освітньої школи.

Значної уваги потребують діти, які втрачають слух, уже користую­чись ним та володіючи словесною мовою. Ураження слухової функції для такої дитини виступає трагічним фактором, що різко негативно впливає на хід подальшого її психічного розвитку. Дослідження, про­ведені свого часу (Р.Боскіс), показали, що при втраті слуху блискавич­но швидко розпадається словесна мова, а згодом і зовсім зникає, навіть у дітей 3-5-річного віку, якщо не проводиться робота по її збережен­ню та подальшому розвитку. Втрата ж мови обумовлює порушення кон­такту з оточуючим середовищем, що згубно впливає на розвиток дити­ни.

Лише за умови спеціально організованої роботи з дітьми відкриваються широкі можливості для їхнього розвитку. Підґрун­тям для цього є наявність потенційних можливостей для інтелек­туального розвитку - інтелект в нормі (за винятком дітей з його вадами), пластичність нервової системи ( за І.Павловим), єдність всіх аналізаторних систем та компенсаторні можливості їх у людському організмі.

На етапі дошкільного виховання закладаються основи для повно­цінного формування особистості дитини з вадами слуху. Тому забез­печення раннього навчання і виховання таких дітей є першочерговим завданням, від розв'язання якого залежить результативність навчаль­но-виховної роботи в спеціальних школах.

Відомо, що спеціальні загальноосвітні школи-інтернати викону­ють складні завдання. З кожним роком підвищуються вимоги до якості підготовки випускників шкіл, яка обумовлена тим, кого ми навчаємо, чому, як і хто навчає. Кожен із цих чинників має істотне значення. На сучасному етапі сурдопедагогічною громадськістю здійснюються пошуки шляхів удосконалення процесу навчання глухих і слабочуючих учнів. Це потребує раціонального визначення типу і структури шко­ли, термінів навчання, змісту навчання, використання системи про­дуктивних методів, реалізації загальних та спеціальних дидактичних принципів тощо.

Успішне результативне навчання учнів саме у спеціальній школі відкриває широкі шляхи для подальшого їх навчання та трудової діяльності. На жаль, і на сьогодні значна частина учнів має лише задовільну успішність. Такий стан обумовлений як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Нині школи працюють у досить складних умовах за відсутності нових навчальних програм з усіх пред­метів, підручників, навчально-методичних посібників, дидактичного матеріалу тощо.

Та, крім цього, є інша сторона процесу навчання - бажання учнів вчитися. Без цього не можна досягти належних успіхів у ро­боті навіть за наявності найкваліфікованіших сурдопедагогів. Тут широко мають використовуватися методи стимулювання інтересу до навчання та методи стимулювання відповідальності і обов'язків учнів. У зв'язку з цим одним із завдань, до речі, досить складним, виступає ґрунтовне вивчення кожної дитини, її можливостей, на­хилів та здібностей. У сурдопедагогічній теорії визначені загальні педагогічні вимоги щодо вивчення учнів з вадами слуху (А.Гольдберг), а саме: вивчення всіх без винятку учнів класу, включаючи дітей, які успішно навчаються; всебічне вивчення кожної дитини в різних умовах та у процесі різних видів діяльності (навчальної, трудової, спортивної, побутової тощо); диференційована оцінка особливостей кожного (адже два учні із задовільною, доброю чи відмінною успішністю мають суто свої індивідуальні особливості); комплексність вивчення - дані вчителів, лікаря, всіх інших осіб, хто працює з дитиною; динамічність вивчення - розгляд виявле­них особливостей в розвитку, визначення тих змін, які відбувають­ся в дитині, встановлення впливів і причин, що породжують такі зміни; виявлення “зони найближчого розвитку”, тобто того, чим спроможна оволодіти дитина за допомогою сурдопедагога (Л.Виготський); систематичність та планомірність вивчення; прогностич­ний характер вивчення на основі врахування характерних особли­востей дітей, заходів впливу, вжитих до кожної дитини, та досягну­тих наслідків.

У сурдопедагогічній літературі добре висвітлені методи вивчення дитини з вадами слуху та фіксації його результатів.

Вивчаючи учня, важливо з'ясувати, які навчальні предмети йому найбільше подобаються і чому; які предмети не подобаються і чому; чи добре, на його думку, він вчиться і чи хоче вчитися краще; що заважає йому мати кращу успішність; хто зможе допомогти йому у навчанні та ін. Кожному сурдопедагогові повинно бути не байдужим ставлення учнів до нього, повага і любов, якою він користується, що значною мірою впливає і на ставлення дітей до відповідного навчального предмета.

Особливого значення набуває вивчення життєвих планів самих учнів, їхніх прагнень та намірів. У нашій країні проведене масштабне дослідження даної проблеми (В.Засенко). З'ясовано особливості, ске­рованість та стійкість планів учнів на майбутнє (зокрема старшокласників), фактори, що впливають на становлення життєвих планів та їх реалізацію. Доведено, що сурдопедагоги мають безпосередньо керу­вати процесом формування життєвих планів учнів, прогнозуючи найбільш ефективні шляхи їхньої соціально-трудової адаптації. А це можна здійснювати лише за умови насправді ґрунтовного знання інди­відуальних особливостей кожного учня.

Потребує значного поліпшення профорієнтаційна робота в спе­ціальних школах і, зокрема, такі її складові частини як профінформація та профконсультація. Дана робота має чітко плануватися, носити систематичний характер, а не епізодичний, і розцінювати­ся як важливий розділ навчально-виховної роботи у спеціальній школі. До проведення профорієнтаційної роботи залучаються всі працівники даного навчального закладу, кожен з яких виконує певні функції.

Велика роль у спеціальних школах належить психолого-медико-педагогічним комісіям. У 1996 році Міністерством освіти (МО) України затверджене Положення про їхню роботу. Основна увага в ньому зо­середжена на вивченні учнів підготовчих і перших класів з метою пе­ревірки відповідності направлення їх до даного типу школи, а також учнів молодших класів з метою визначення адекватного профілю тру­дового навчання. На наш погляд, функції шкільної комісії варто значно розширити. До її обов'язку має входити ґрунтовне вивчення учнів се­редніх та старших класів, яким конче потрібна консультативна допо­мога щодо обрання подальшого життєвого шляху. Якщо учень планує продовжувати навчання після закінчення школи, то він повинен бути добре ознайомленим з наявними типами навчальних закладів, де мож­на підвищити свій освітній рівень, та особливостями процесу навчан­ня у тому чи іншому закладі. Для таких учнів варто забезпечити поглиблене вивчення профілюючих дисциплін (залежно від вибору ним навчального закладу) за рахунок факультативних занять, гурткової роботи, індивідуальних консультацій тощо. Для учнів, які після закін­чення школи планують займатися безпосередньо трудовою діяльні­стю, слід дати поглиблену трудову підготовку, урізноманітнюючи її профілі.

Психолого-медико-педагогічні комісії, на наш погляд, мають дава­ти випускникам своєї школи відповідні кваліфіковані характеристики-рекомендації, що значно полегшило б роботу приймальних комісій середніх навчальних закладів. Це стосується і осіб з вадами слуху, які мають намір, здобувши загальну чи спеціальну середню освіту, про­довжити навчання у вищих навчальних закладах.

Останнім часом значно підвищилася увага до ролі і завдань прак­тичних психологів. У 1999 році МО розроблене Положення про псиологічну службу системи освіти України, яка складається з трьох основних ланок: Українського науково-методичного центру практич­ної психології і соціальної роботи; обласних, районних (міських) центрів практичної психології; практичних психологів, соціальних педагогів, які працюють у навчальних закладах. У Положенні зазна­чено, що посада практичного психолога вводиться у дошкільних зак­ладах (у т.ч. компенсуючого типу), загальноосвітніх школах та шко-лах-інтернатах усіх типів, професійно-технічних училищах. Передба­чена одна ставка на спеціальний навчальний заклад для осіб з пси­хофізичними вадами.

Положенням визначені основні аспекти діяльності практичного психолога. Першочергове значення мають такі з них: участь у здійсненні освітньої, виховної роботи, спрямованої на забезпечен­ня всебічного особистісного розвитку дітей і учнівської молоді, збе­реження їх повноцінного психічного здоров'я; психолого-педагогічна діагностика готовності дитини до навчання в період її переходу з однієї вікової групи до іншої; допомога у виборі навчального закла­ду згідно з рівнем психічного розвитку дитини; розробка та впро­вадження розвивальних, корекційних програм навчально-виховної діяльності з урахуванням індивідуальних та вікових особливостей різних категорій дітей; сприяння вибору підлітками професій з ура­хуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і мож­ливостей; підготовка учнів до свідомого життя; формування психологічної культури учнів, педагогів, батьків та консультації з питань психології і її практичного використання в організації навчально-виховного процесу.

Можна сподіватися, що введення посади практичного психолога і виконання ним зазначених вище та інших завдань значною мірою по­ліпшить вивчення кожного учня і забезпечить широку можливість адек­ватного вибору ним подальшого життєвого шляху.

Таким чином, перед випускниками спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів стоїть надзвичайно складне і відповідальне завдання - свідомо обрати певний вид освітньої чи трудової діяльності. їхній вибір обумовлений якістю підготовки на попередніх освітніх ступенях, рівнем загального та мовного розвитку, сформованістю планів на майбутнє на основі врахування суто індивідуальних особливостей та мож­ливостей для подальшого різнобічного розвитку.

Завданням спеціальних шкіл є забезпечення освітньої та мораль­но-психологічної підготовки учнів до продовження навчання, усвідом­лення ними необхідності підвищення свого освітнього рівня.

Оцінка роботи школи має включати такі показники, як види і якість діяльності її випускників та їх соціально-трудова адаптація.

 

Засенко Н.Ф., професор кафедри сурдопедагогіки Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова (Перша Всеукраїнська конференція з питань навчання глухих в Україні, 09-10.VI.2000)

 


 

Погода в Киеве
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Учительские праздники

 

 

my name is autumn 1 pictures, backgrounds and images

Администратор

Имя отправителя *:
E-mail отправителя *:
Тема письма:
Текст сообщения *:
Код безопасности *:

Создать бесплатный сайт с uCoz