Вітаємо Вас на офіційному Веб-сайті Громадської організації "Об'єднання нечуючих педагогів" (м.Київ). Цей сайт для всіх, хто цікавиться питаннями спеціальної освіти нечуючих в Україні. 

Новости

00:00

Нові підходи до організації навчально-виховного процесу в Київській спецшколі-інтернаті №6 для глухих дітей (з досвіду роботи)

На початку виступу дозвольте висловити вдячність Центрально­му правлінню Українського товариства глухих в особі голови Ю.П.Максименка та його заступника Г.М.Мережко за ту увагу, яка при­діляється спецшколам України. Особлива подяка за організацію цієї конференції, яка актуальна саме сьогодні, коли вирішуються нагальні проблеми розвитку освіти.

Педагогічний колектив Київської спецшколи-інтернату №6, відчув­ши подих XXI століття, зосередив зусилля на розробці нових підходів до організації навчально-виховного процесу. Зокрема, на всіх рівнях навчання відбувається поступове переорієнтування педагогів на кон­цепції, в центрі яких знаходиться особистість дитини з її потребами і інтересами, життєвими проблемами і перспективами.

Суттєві зміни відбулися в програмах з трудового навчання в нашій школі. Учні 10-х класів, починаючи з 1998 року, вперше отримали мож­ливість навчатися за програмою повної загальноосвітньої середньої школи і, разом з тим, на базі ПТУ №11 оволодівати спеціальністю оператора ЕОМ одночасно з бухгалтерським обліком.

Такий підхід до навчання в спецінтернаті - відхід від стандартно­го підходу до можливостей шкільної освіти дітей з недоліками слуху. Реальна перебудова в навчанні наших вихованців стала можлива лише за підтримки з боку Управління народної освіти м.Києва.

В 1999/2000 навчальному році перша група (8 учнів) здобула за­гальну середню освіту і спеціальність оператора ЕОМ з умінням вико­нувати облік і бухгалтерські розрахунки. Та випускники не зупинилися на досягнутому: половина з них продовжує навчання у вищих навчаль­них закладах, 2 учнів навчаються у середніх навчальних закладах. Двоє обрали робочі спеціальності.

З 1998р. учні 5-12 класів почали вивчати англійську мову (2 години на тиждень). Це має позитивний вплив на дітей, адже вони відчу­ли, що їх ставлять на рівень сучасних вимог до освіченості. До того ж, без англійської мови важко оволодіти комп'ютерною грамотою. На уро­ках англійської мови діти вчаться писати і розуміти прочитане, знайомляться з культурою країни, мову якої вивчають. З легкістю, прита­манною підліткам, вони поринають у таємниці іноземної мови, пиша­ються своїми невеличкими досягненнями.

На 2000/2001 навчальний рік укладено угоду між школою і швей­ним ПТУ №39 про навчання наших старшокласників протягом 3-х років професіям кравця і закрійника. Схема розкладу занять та ж сама, що і в ПТУ №11 - чотири дні навчання в школі, 5-й день - ПТУ, 6-й день - практика на базі ПТУ. Тепер учні 9-10 класів будуть отримувати професію “кравець-закрійник” (дівчата), “ремонт швейного обладнан­ня” (хлопці), в 11-12 класах – “оператор ЕОМ”. Отже, закінчуючи школу, вони матимуть змогу одержати атестат про середню освіту і кваліфікаційний диплом про спеціальність.

Крім того, учнів 6-7 класів (хлопців) почали готувати до набуття професії будівельника. В Україні є ПТУ, які випускають майстрів-плиточників, але жодна спецшкола не ризикнула ознайомити дітей з осно­вами будівельної справи. Тут Київська школа №6 - піонер.

На посаду викладача будівельної справи запросили Василя Васи­льовича Стьопкіна. Всі його знають як заслуженого артиста України, який має педагогічну освіту. В школі ж В.В.Стьопкін відкрився як обда­рований вчитель і майстер “золоті руки”. Діти - особи найбільш чут­ливі до педагогічного таланту - сприймають уроки будівельної спра­ви як святковий дарунок. Навіть бешкетників та білоручок буває важко відірвати від наклеювання шпалер чи фарбування вікон. Це єдиний вчитель праці, який звернув увагу на необхідність спеціального одягу на уроках. Комбінезони, берети, халати тощо - стали предметом гор­дощів хлопчаків.

Такий успіх В.В.Стьопкіна на педагогічній ниві - ще один доказ того, що педагог - це покликання, яке не залежить від наявності слу­ху. Творчі індивідуальності, такі як В.В.Стьопкін, М.А.Диба-Євсеєва (працювала в Київській спецшколі 12 років) переконують у виключних можливостях педагога, який прагне досягти всебічного розвитку кож­ної дитини, а до того ж володіє і словом, і жестовою мовою.

До речі, позиція педагогічного колективу Київської спецшколи №6 щодо жестової мови базується на тому, що наш вихованець повинен бути повноцінною особистістю, яка володіє словесною мовою, почу­ває себе впевнено у будь-якій життєвій ситуації; разом з тим, володіє правильною жестовою мовою.

Досвідчені педагоги Київської школи (і я в тому числі) переконані, що жестова мова необхідна учням для спілкування між собою; як допо­міжний засіб навчання; як засіб спілкування під час багатолюдних за­ходів. Педагоги твердо стоять на позиціях, що правильне використання обох мов суттєво допомагає дітям обмірковано сприймати навчальний матеріал, посилює можливість передачі їм різнобічної інформації в позаурочний час, є прекрасним засобом розширення їх кругозору.

Думаю, що зараз вже не знайдеться педагогів, які продовжують навчати дитину, не використовуючи або навіть ігноруючи жестову мову.

Щоправда, значна частина педагогів недосконало володіє цією мовою і тому необхідна подальша робота в цьому напрямку.

Те ж саме можна сказати і про школярів, жестова мова яких дале­ка від досконалості. Часто незнайомі слова вони сприймають лише за їх буквеним складом, від чого втрачається зміст тексту. Наприклад, дощик - як “дощечка”; сума - як “сумка”; убывающий (рос.мова) - як “убивающий”; денщик - як “день + щик”; пусть - як “пусто” тощо. Вважаємо за доцільне введення і узаконення в школах для дітей з вадами слуху нового предмета - жестової мови. При цьому необхід­но визначити її місце відповідно до віку дітей.

Досвід викладання жестової мови є в шведських школах для глухих дітей, в деяких школах Росії. Там вже створена навчальна програма з цього предмету, розроблена методика викладання.

Добре, що в роботі нашої конференції беруть участь керівники НДІ дефектології України, НДІ педагогіки, КДПУ ім.М.Драгоманова. Можливо, вони відгукнуться на вимоги часу.

Адже, якщо існує українська літературна мова, то повинна бути (і вона є!) літературна жестова мова, за допомогою якої можна донести до дітвори багатство поезій Т.Шевченка, лірики М.Рильськога та Л.Костенко. Школа че­кає від вас програм і нових методик для навчання глухих дітей у XXI столітті.

Хай не складається думка, що в Київській школі виступають за пере­ваги мімічного методу навчання. Надзвичайно багато уваги педагоги і ад­міністрація приділяє створенню найкращих умов для проведення роботи над розвитком слухового сприймання учнів. Поновлено слухову апарату­ру в кабінетах індивідуальної роботи. В новому навчальному році буде поновлена слухова апаратура в усіх класах.

Реорганізовано систему розподілу годин слухової роботи. Вже третій рік керівництво цією ділянкою передано заступнику директора школи; всі індивідуально-корекційні заняття проводять вчителі-логопеди. Таким чи­ном, школа позбавилась розпорошення цих годин як додаткових до став­ки. Тепер за результативність роботи відповідає педагог, який веде учнів від підготовчого класу до випускного. Така організація вимагає від педаго­га щоденного аналізу своєї роботи, а показником є лише покращення з року в рік виразності мови кожного учня.

Стосовно системи організації відпочинку в школі ми переконані, що велику користь може дати виховання, яке здійснюється через дозвілля, проведення вільного часу.

За багато років школа виробила свої традиційні свята та заходи:

-Свято першого дзвоника (вересень);

-День вчителя (жовтень);

-декада природничо-історичного циклу (жовтень);

-декада української мови та літератури (листопад);

-Новорічні свята (грудень);

-декада математики (січень-початок лютого);

-конкурс “Панна Либідь” (березень);

-декада фізкультури (квітень);

-Свято Перемоги (травень);

-Свято останнього дзвоника (травень).

Проводяться ці заходи кожного року за різними сценаріями. їх особ­ливістю є процес підготовки, який являє собою спільну роботу учнів і вчи­телів. Ведучими свят виступають виключно учні. На свято старшокласники приходять з власними фотоапаратами, згодом обов'язково декілька знімків дарують музею історії школи, знаючи, що Рада музею веде літопис сучас­них шкільних подій. Діти вважають за необхідне залишитися в історії шко­ли. Як правило, підготовка буває кропітка і багатогранна (сценарій, при­крашення залу, складання кросвордів, проведення конкурсів, підготовка сценок з літературних творів, пошиття костюмів тощо).

Особливої популярності набув конкурс “Панна Либідь”, на який традиційно приходять кореспонденти київських газет “Хрещатик”, “День”, “Наше життя”, “Киевские ведомости”, де згодом з'являють­ся фотографії переможців конкурсів і коментарі. Безумовно, це над­звичайна подія для школи.

Предметні декади відбуваються в атмосфері роздумів і веселих турнірів. В ці дні стіни шкільних коридорів, як килимом, вкриваються кольо­ровими малюнками із запитаннями, кросвордами. А учні, можна сказати, «висять» на цих стінах до вечора. Кожне свято має своїх прихильників-активістів. Роботи вистачає всім, навіть директору, який повинен забез­печувати заходи фарбами, пензликами, папером, призами, запрошувати кореспондентів та почесних гостей (представників держадміністрації). Концертну програму і художнє оформлення до всіх свят готують гуртківці. Адже вже багато років вчителі Київської школи тримають курс на реабіл­ітацію своїх вихованців через мистецтво - залучають учнів до вивчення цінностей культури українського народу та світової культури.

В школі працює художня студія (керівник В.В.Прудіус), в якій от­римують навички професійного живопису учні різних класів. Колори­том та композицією малюнків вони розкривають своє бачення світу, отже, вчаться бачити світ через мистецтво. їх роботи мали успіх на міських, республіканських та міжнародних виставках.

Прихильники українських естрадних пісень об'єднуються в гурт “Соняшник” (керівник Т.Радченко). їх виступи тішать не лише това­ришів по школі, гурт виїжджає з концертами по Україні та за кордон.

З успіхом виступають в школі, на різноманітних фестивалях учас­ники танцювального ансамблю (керівник В.Івлєв). Вихованці цього гур­тка продовжують навчання в державному училищі естрадно-цирково­го мистецтва, працюють в театрі “Райдуга”.

В цьому році народився шкільний драматичний театр (керівник - засл. артист України В.В.Стьопкін), який підтвердив право на своє існування блискучою виставою “Спляча красуня” - на Новий рік і постановкою історичної сценки, за книгою М.Богданова-Березовського, присвяченої візиту до школи князя Дмитра Романовича Романова (22 травня 2000 року).

Під час виступів учнів на сцені часто важко впізнати своїх вихо­ванців - так захоплює  змінює їх причетність до мистецтва. Безумов­но, такі зміни відбуваються завдяки виснажливій роботі художніх керів­ників і вихователів. Але сяючі очі учнів, легкість їх рухів варті того.

Показником успішної роботи Київської школи може бути те, що ви­пускники, які закінчили повний курс навчання і вийшли з її стін, вирізня­ються з-поміж ровесників достатнім рівнем розвитку, активністю життє­вої позиції, стриманістю, кмітливістю, організаторськими здібностями.

 

Шевченко Л.В., директор Київської спецшколи-інтернату №6 для глухих дітей (Перша Всеукраїнська конференція з питань навчання глухих в Україні, 09-10.VI.2000)

 


 

Погода в Киеве
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Учительские праздники

 

 

my name is autumn 1 pictures, backgrounds and images

Администратор

Имя отправителя *:
E-mail отправителя *:
Тема письма:
Текст сообщения *:
Код безопасности *:

Создать бесплатный сайт с uCoz