Україна після ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів взяла на себе зобов'язання що­до забезпечення прав людей з особливими потребами на отримання відповідної освіти, роботи, житла. З метою виконання цих зобов'язань прийнято постанову Кабінету Мініст­рів України від 1 серпня 2012р. №706 “Про затвердження Державної цільової програми “Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів” на період до 2020 ро­ку”. Але передбачені заходи і виділене фінансування будуть витрачені марно, якщо стан справ з працевлаштуванням молодих інвалідів залишиться таким, яким він є на сьогод­нішній день. Це викликає гостру необхідність у приверненні уваги Уряду та Президента до цієї важливої проблеми.

Молодість, вступ у доросле життя - це пері­од, сповнений очікування, натхнення та енергії. Це час, коли молоді люди прагнуть використати свої сили для реалізації своїх планів, задумів, для створення сім'ї. Цей етап життя є вирішаль­ним для визначення їхнього шляху в отриманні гідної освіти й професійному становленні. Але це й певний виклик для батьків і держави. І ще більший виклик, якщо ці діти мають значні по­рушення слуху.

На жаль, сучасна нечуюча молодь має низь­кий рівень освіти та професійної підготовки - у першу чергу, це стосується тих, хто навчався в інклюзивних класах масових шкіл. Вони не всі володіють навичками, які сприяють їхньому розвитку і зміцненню знань, пошуку шляхів для реалізації своїх планів і задумів.

Батьки у більшості не знайомі з тонкощами сурдопедагогіки і майже нічого не знають про життя дорослих з порушеннями слуху. Відправ­ляючи дітей на навчання до інклюзивних класів, вони не розуміють, що отримані там знання та навички не зможуть забезпечити їм отримання освіти у вищих навчальних закладах, продук­тивну зайнятість, гідну працю та готовність до самостійного життя.

Внаслідок цього нечуючі випускники не отри­мують продуктивні робочі місця, які дають їм мож­ливість забезпечувати себе і не чекати подачок від держави, і стають соціально незахищеними через малу заробітну плату і низький рівень охо­рони праці на деяких приватних підприємствах. У багатьох працездатних молодих людей з пору­шеннями слуху відсутність перспективи підвищує вразливість, а деколи й викликає агресивність.

Реалії життя такі, що не лише випускники з інклюзивних класів, а й з 49 спецшкіл, реабілітаційних центрів та інших спеціальних закладів України, після закінчення шкіл і ВНЗ не можуть працевлаштуватися. Вони змушені бути під опі­кою Міністерства соціального захисту. Та чи ви­гідно це державі? Звісно ж, ні!

У чому ж вихід? На мій погляд, для того, щоб збільшити шанси молоді з порушеннями слу­ху у працевлаштуванні, Уряду потрібно надати можливість нормально працювати спеціаль­ним підприємствам, які діють у складі Всеук­раїнської громадської організації “Українське товариство глухих” (УТОГ). Тоді молоді спеці­алісти та робітники, з числа осіб з вадами слу­ху, отримають “м'яку” посадку на цих підпри­ємствах, у них буде забезпечений і захищений старт у доросле життя!

Саме Українське товариство глухих могло б вирішити всі ці проблеми - освіта, робота, житло, оскільки виконує функції підготовки до дорослого життя інвалідів зі слуху, допомагає їм розв'язати ті чи інші проблеми, дає можли­вість самореалізуватись.

Ситуація із зайнятістю нечуючої молоді зна­ходиться на контролі Центрального правління УТОГ, але, на жаль, в останні роки його підпри­ємства потерпають через відсутність замов­лень. Потрібно негайно вирішити цю проблему і дати роботу підприємствам УТОГ, а не олігар­хам, внести поправки до Закону України “Про соціальний захист інвалідів”, де чітко визначи­ти, кому надавати державні замовлення!

На сьогодні державою прийнято багато роз­порядчих документів стосовно поліпшення життя інвалідів, але у важливому напрямку, що стосується забезпечення нечуючої молоді ро­ботою, ніяких змін не відбулося. А все через те, що багато питань, що стосуються зайнятості ін­валідів по слуху, влада намагається вирішувати сама, без участі ЦП УТОГ і відповідних фахівців із числа людей з порушеннями слуху. Як наслі­док: підприємства УТОГ - без роботи, молоді інваліди зі слуху - не працевлаштовані.

Я закликаю Президента та Уряд зробити все, щоб молодь з порушеннями слуху мала життєві перспективи і відчувала себе захищеною!

Г.Воробєль, кандидат педагогічних наук, Заслужений працівник освіти України, директор Хмельницького ЗНВЗ “Школа-дитячий садок” для дітей з порушеннями слуху, член ОНП