До революції 1917 року натериторії України існувало близько 15 різноманітних учбових закладів дляглухонімих дітей.

Як свідчать документи, надзвичайнобагато уваги в них приділялось професійній підготовці глухонімих, чим ці школивигідно відрізнялись від шкіл іноземних, де трудовому навчанню відводилосьскромне місце.

Професії були різноманітні, алепереважали столярна справа, лозоплетіння, крій та шиття, в'язання. Тодішнісурдопедагоги, зокрема Микола Михайлович Лаговський, розуміли велику рольпрофесійної підготовки для інтеграції глухих в суспільстві.

Особливо розвинута була справапрофесійної підготовки в Олександрівській школі глухонімих в Катеринославськійгубернії, де ди­ректором був М.М.Лаговський. Школа співпрацювала з сусідніммеханічним заводом і тому могла забезпечувати своїх учнів роботою зарізноманітними професіями -столярною, модельною, ковальсь­кою, ливарною, слюсарно-токарною. Школа маласвоє сільське господарство, сад, ферми. На базі заводу глухонімі моглиудосконалю­вати свої професійні навички, влаштовуватися туди працювати післявипуску зі школи. Завдяки співпраці з механічним заводом школа утримувала своїхвихованців і навіть змогла побудувати свій сана­торій в Євпаторії, де діти таобслуговуючий персонал могли влітку відпочивати. Завдяки хорошій професійнійпідготовці глухонімі після випуску з шкіл могли самостійно починати трудовежиття. Традиції професійної підготовки були продовжені сурдопедагогами і післяреволюції, узаконені в кодексі законів про народну освіту, де було сказано, що “...навчально-виховні заклади мають стати трудовими колективами, що об'єднуютьвиховання і навчання з продуктивною працею, яка є єдиним життєвим методомформування всебічно роз­виненої людини”.

Після війни 1941-1945 років були складені різні програми трудо­вого навчання глухихдітей. В школах залежно від можливостей та ма­теріальної бази вивчались різніпрофесії, в основному -столярна, слюсарна, палітурна справа, крій та шиття.

На жаль, досвід професійногонавчання глухих висвітлювався дуже мало. Якщо з досвіду та методики викладаннярізних предметів в школах глухих зустрічаємо багато друкованих матеріалів, то зпи­тань професійно-трудового навчання глухих таких матеріалів дуже мало. Багатопрацівників освіти, на жаль, недооцінюють роль про­фесійно-трудового навчання уформуванні нечуючої людини, в інтег­рації її у суспільстві.

З 1991 року програми з трудовогонавчання глухих практично не готувалися. Вчителі трудового навчання шкіл глухихпрацюють без до­роговказу, на свій страх та ризик.

В Київській спецшколі-інтернаті №6для глухих дітей багато років було добре поставлене трудове навчання, буливеликі столярна, па­літурна, швейна майстерні. Особливо добре було поставленетрудове навчання в столярній майстерні, яку очолював І.М.Юфа. Учні випуска­лирізноманітні меблі на замовлення установ, після закінчення школи успішновлаштовувались на великих меблевих фабриках.

Пізніше, у зв'язку .з потребоювеликих підприємств в робітниках металообробних професій, в школі булаорганізована майстерня по обробці металу - слюсарна та токарна. В цьому велику допомогу на­дало виробничеоб'єднання УТОГ “Контакт”.

В майстерні учні оволодівалипрофесіями слюсаря, токаря, фре­зерувальника. Старшокласники раз на тижденьпротягом навчально­го року проходили практику в цехах ВО “Контакт” і післяекзаменів у випускному класі одержували свідоцтво ВО “Контакт” про присвоєн­нярозряду.

Випускників цих років можна булозустріти на великих підприєм­ствах Києва - на мотозаводі, верстатобудівному заводі, заводі “Продмаш”, на ВО “Контакт”.Багато з них стали досвідченими майстрами своєї справи.

В 90-х роках, коли багато великихзаводів припинили роботу, ре­алії життя змусили змінити програму трудовоїпідготовки з орієнтацією на більш широке коло професій.

Багаторічний досвід показав, щодля шкіл глухих трудове навчан­ня доцільно починати уже з першого класу. У 1-4 класах необхідно вчити обробляти папір, тканину, дерево, метал,в 5-7 класах – більш грунтовно давати знання та навичкиобробки тканин, дерева, металу, основ електротехнічної справи. З 8 по 10 класиуже потрібно давати вузьку спеціалізацію з засвоєнням 2-3 спеціальностей однієїгалузі, наприклад, в будівельній справі - засвоєння професій столяра, столяра-верстатника,тесляра та паркетника або штукатура-плиточника, маляра-шпалерника, вметалообробній справі - поєднувати професії слюсаря, фрезерувальника, токаря, в11-12 класах має здійснюва­тись професійна підготовка на базі профтехнічнихучилищ з вивчен­ням ринкової економіки.

Зважаючи на те, що 15-20 %випускників шкіл ідуть в середні та вищі спеціальні навчальні заклади, а іншіпочинають трудове життя, доцільно після 5-6 класу проводити тестування (як церо­биться в США). Це тестування дозволяє виявити здібності учнів і поділити їхна дві групи. В першій групі - учні, які за своїми здібно­стями можуть вчитисьдалі після закінчення школи. Для них - го­дини трудового навчання зменшені. Вдругій групі - учні, які за свої­ми можливостями не можуть після школи вступитидо спеціальних навчальних закладів. В другій групі загальноосвітня програма по­виннабути скороченою, але збільшено час професійно-трудової підготовки, щоб післязакінчення школи учні могли успішно інтегруватись в суспільстві.

ВИРОБНИЧЕ НАВЧАННЯ В МЕХАНІЧНОМУЦЕХУ

Згідно з домовленістю міжадміністрацією Київської школи-інтернату №6 для глухих дітей та адміністрацієюВО “Контакт” УТОГ про­тягом 1980-1990 років в механічному цеху ВО “Контакт”проводи­лось виробниче навчання учнів 11-12 класів за спеціальністюслюсар-інструментальник.

У 8-10 класах вивчалась теорія тапрактика слюсарної спра­ви на базі шкільних учбових майстерень, що дозволилопри значній теоретичній та практичній підготовці організувати виробниче на­вчанняв інструментальному відділенні механічного цеху ВО “Кон­такт”.

До початку навчання, в першихчислах вересня, учнів збирали у заводському кабінеті, де інженер з технікибезпеки знайомив учнів з правилами поведінки на території підприємства та вцеху, з правила­ми техніки безпеки при роботі на верстатах. Після такогоінструктажу учні одержували направлення в механічний цех. В цеху майстердільниці знайомив учнів з правилами техніки безпеки на робочих місцях, післячого учні розписувались у спеціальному журналі. На робочих місцях учнізнайомились зі своїми наставниками. Як правипо, ними були досвідчені робітникиз багаторічним робочим стажем.

Після цього для учнів починалисьтрудові будні. Працювали на підприємстві раз на тиждень по 4 години, виконуваливсі роботи під наглядом та інструктажем наставників. Обсяг таких робіт бувдосить широкий і включав всі технологічні операції, якими учні оволоділи підчас навчання в 8-10 класах в учбовій майстерні школи.

Учні протягом навчального рокубуквально “вживались” в життя робочого колективу цеху. Наставники позитивновпливали на вихован­ня учнів, намагались передавати їм свій досвід. Учні мализмогу по­знайомитись з роботою інших цехів, зі структурою підприємства, вив­читийого економіку.

Наприкінці навчального року у12-му класі безпосередньо в цеху підприємства проводились екзамени. До складуекзаменаційної комісії, крім викладача та представника школи-інтернату, входилимайстер цеху та один із інженерно-технічних працівників підприємства. Учніпісля складання екзаменів одержували посвідчення ВО “Контакт” про про­фесію тарозряд.

ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ В УЧБОВИХМАЙСТЕРНЯХ

Досвід трудового навчання учнів 9-10класів охоплює період 1991-2000 років. В цей час виробниче навчання на базімеханічного цеху ВО “Контакт” не проводилось, оскільки підприємство пережива­лоне кращі часи.

Реалії життя вимагали змінитиумови навчання, вивчення базових навичок з кількох професій. На базізагальноосвітньої програми була розроблена програма трудового навчання учнів 8-10класів.

Для учнів 8-х класів передбачалосьосвоєння професій столяра та слюсаря, для учнів 9-х класів - професій слюсарята фрезеруваль­ника, для учнів 10-х класів - професій фрезерувальника татокаря.

Таким чином, учням прищеплювалисьзнання та навички основ­них професій деревообробки та металообробки.

В теоретичний розділ трудовогонавчання у всіх класах входило матеріалознавство, технологія обробки та основиринкової економіки.

Стан матеріально-технічної базишколи-інтернату дозволяв грун­товно вивчити професії металообробки, менше -професію дерево­обробки - столяра. Практична частина трудового навчання здерево­обробки включала в себе ремонт меблів, виготовлення дрібних ви­робів,деякого інструменту.

Більше можливостей було прививченні професій металооброб­ки, де матеріалом були відходи металу з ВО “Контакт”та малих підприємств. Учні виготовляли металеві деталі для потреб школи,дрібний інструмент для майстерень, ремонтували обладнання, при­строї, верстати.

У 8-х класах спочатку вивчалисьоснови креслення, деревооброб­ний та металообробний інструмент, технологіяобробки металу та де­рева, елементи електротехніки.

У 9-х класах продовжувалосьвивчення технології обробки мета­лу - слюсарна справа та починалась технологіяфрезерувальної справи. Вивчались процеси одержання чавуну та сталі, марки ста­лей,вимірювальний інструмент, взаємозамінність, допуски та посад­ки, формувалисьвміння читати і розбирати виробничі креслення. Починалось вивчення основринкової економіки: початок підприєм­ницької діяльності, структура малогопідприємства та функції струк­тури, види оплати праці.

У 10-х класах удосконалювались тазакріплювались знання та на­вички роботи на токарному та фрезерувальномуверстатах.

Крім закріплення знань, набутих у9-х класах, вивчалась технологія механічної обробки металу. З основ ринковоїекономіки вивчались ос­новні та оборотні фонди малого підприємства, амортизаціяосновних фондів, ціноутворення та податки.

Для більш ґрунтовного закріпленнязнань в плані передбачались ділові ігри на теми, які вивчались попередньо.

У ІV-й чверті проводились уроки, наяких повторювався матеріал 8-10 класів (за білетами).

Підсумки трирічної підготовкипідбивали екзамени. До складу екза­менаційної комісії, крім директора школи тавчителів, входили представ­ники ВО “Контакт” - заступник директора, майстермеханічного цеху та один із інженерно-технічних працівників.

Учням пропонувалось три білети: водному з них було два запитан­ня: перше - з технології металообробки, друге - зоснов ринкової еко­номіки; в другому - задача на тему оплати праці; в третьому -крес­лення деталі, за яким учень повинен визначити, яку технологію метало­обробкитреба вибрати, яким інструментом та в якій послідовності обробити деталь.

Крім цього, члени комісіїпропонували учням відповісти на кілька запитань.

Кожна відповідь на запитання та надодаткові запитання оцінюва­лась за п'ятибальною системою. Загальна оцінказнань здійснювалась за підсумками окремих оцінок.

Багаторічна практика проведенняекзаменів підтвердила, що та­кий метод дозволяє всебічно та грунтовноперевірити знання та на­вички, якими учні опанували протягом трудового навчанняу 8-10 класах.

Рибальченко М.П., вчитель трудового навчання Київської спецшколи-інтернату №6 для глухих дітей (Перша Всеукраїнська конференція з питань навчання глухих в Україні, 09-10.VI.2000)