У своїх мріях кожен батько представляє свою дитину відмінником. Ви з гордістю розписуєтеся в щоденнику і захоплено вислухуєте похвали на адресу чада на батьківських зборах. І часто такі мрії розбиваються об менш оптимістичну реальність. Що ж робити, якщо дитині не цікаво вчитися? Одразу визначимо, що вирішення цієї проблеми лежить у площині психології. Зокрема, в області психології стосунків у сім'ї.

Важливість довіри

Страх часто набагато сильніше небезпеки. Надмірна батьківська строгість і категоричність вимог може породити в дитини страх здійснення помилки. У цьому випадку, величезний промах допускають саме батьки. Вони породжують у своїй дитині масу комплексів, які можуть залишитися на все життя. Дуже часто це призводить до звички брехати. Дитина настільки боїться батьківського несхвалення, що починає викручуватися будь-якими способами. Який вже тут інтерес до навчання? Вона сприймається як страшна, огидна сторона його життя, яка, до того ж, посилює його відносини з батьками.

Ніколи не ставте оцінку вище душевного благополуччя вашої дитини. Говоріть з ним в приємній, привабливій обстановці, пояснюйте, чому для вас так важливі його успіхи в навчанні. Хваліть його за найдрібніші досягнення. У дитини сформується адекватне сприйняття ситуації, він буде бачити, що ви любите його без всяких умов. Це додасть упевненості в собі і бажання радувати вас. Якщо у нього виникли проблеми з навчанням, не відмахується від прохань про допомогу. Прикладіть всі зусилля, щоб вникнути в його проблеми. І знову ж таки, ці дії повинна супроводжувати атмосфера добра і розуміння. Ніякої поспіху, нервів і нарікань на брак часу.

Кожна дитина - індивідуальність

А це значить, що робочі ритми вашої дитини можуть не збігтися з розкладом. Часто після канікул діти розсіяні та неуважні. Просто вони ще не адаптувалися до робочого процесу і їм потрібен час. Якщо ви помітили це за дитиною, допоможіть йому. Запитуйте, як пройшов день, що нового дізналися на уроці. Нехай він ще раз проговорить це, так йому легше буде увійти в робочий ритм. Нагадуйте йому про завдання, робіть маленькі стікери-шпаргалки в районі тієї зони, де дитина готує уроки.

Точно так само дитині може не підійти школа і її спрямованість. Не робіть дитини заручником своїх очікувань. Надмірне навантаження і неправильний вибір профільних предметів можуть не тільки загубити інтерес дитини до навчального процесу, але і негативно позначитися на його здоров'ї. Не варто так старанно “проштовхувати” його в гімназію, якщо він не подужає таке навантаження і навчальний ритм. Дитина може зовсім розчаруватися в навчанні і відчути себе слабким і навіть неповноцінним в порівнянні з однокласниками.

Може бути і зворотна ситуація - дитині нудно вчитися, тому що він вийшов за межі норми. Тобто, розумово він випереджає звичайних хлопців, йому неначе тісно в просторі цих знань. Має сенс говорити про переведення його в навчальний заклад іншого типу. Це може бути та ж гімназія чи школа з профільними предметами, певним ухилом.

Хороший приклад повинен бути поруч

Нерозумно очікувати від дитини навчального завзяття, коли батьки не стали для нього прикладом розумних, освічених людей. І справа не в наявності вищої освіти та кількості дипломів. У сім'ї не читають, надають перевагу винятково розважальні програми інтелектуальним, не збагачують загальний рівень знань дитини пізнавальною інформацією. Скажіть, яка у дитини мотивація вчитися? Він просто не бачить необхідності витрачати сили на навчання. На щастя, чимало сімей, де батьки підстьобують інтерес дитини до знань. Влаштовуйте сімейні турніри з ігор “Хто хоче стати мільйонером?”, “Що? Де? Коли? “ та ін. Сьогодні не важко знайти їх інтернет-аналоги.

Дидактогенія розлади

Багато дітей страждають погіршенням самопочуття при стресовій навчальної ситуації. Дитина може відмінно знати матеріал, але розгубитися при відповіді біля дошки. При цьому у нього може реально захворіти живіт або голова. Тут потрібно діяти спільно. Поговоріть з учителем про наявність такої проблеми, відвідайте з дитиною шкільного психолога. Можливо, для подолання свого комплексу дитині рекомендують заняття, наприклад, в театральному гуртку. Треба йти назустріч проблемі і перемагати її, а не ховатися.

Як бути з непосидами?

Дитині нецікаво вчитися, тому що енергія в ньому б'є ключем, а рамки шкільних уроків дуже її сковують. Гіперактивні діти потребують особливої уваги. Їм потрібна розрядка. Найкраще енергію задіяти в корисних цілях. Надійний варіант - спортивна секція.

Особливо уважними потрібно бути з малюками. Їм важче всього всидіти за столом, не відволікаючись ні на що. Пам'ятайте, для учнів початкових класів ще надто значима ігрова діяльність. Візьміть це на озброєння. Придумайте систему символів-заохочень. Приміром, вивішують на холодильнику в стовпчик яскраві магнітики, що позначають набрані бали. Стовпчики відповідають дням тижня. Бали призначаються за кожен мало-який успіх: виконане вчасно домашнє завдання, хорошу оцінку зі школи, нове вміння і т.д. Успіх потрібно заохочувати. Дитина буде весь тиждень старатися, щоб на вихідних сходити в кафе або в зоопарк. Але не привчайте його до заохочення в грошах. Це не найкраща мотивування.

Якщо ви самі відчуваєте, що не справляєтеся, зверніться за допомогою. Шкільний психолог зобов'язаний вас проконсультувати. Можливо, справа не обійдеться разовим відвідуванням.

Головне, не ігнорувати проблему. Дитина ще мала, щоб правильно розставити акценти і допомогти собі.