Кому з батьків не знайома ситуація коли дитина на відріз відмовляється робити те, що від нього вимагають або просто ігнорує прохання батьків продовжуючи займатися своєю справою? Якщо таке відбувається постійно, то дорослим варто задуматися над власним ставленням до дитини.

Причина впертості дитини криється у ваших до нього вимогах - можливо, вони пригнічують активність та ініціативу дитини. У такому випадку у дитини виникає протест у вигляді постійного протиріччя прохань і вимог батьків. Адже маленька людина ще не вміє відстоювати і аргументувати свою поведінку, а дорослі не завжди готові його вислухати.

З усього сказаного випливає висновок, що виправлення поведінки дитини батькам потрібно починати з себе. Перше, що потрібно усвідомити - це те, що рідше конфліктують з дитиною ті батьки, які не висувають безпідставних вимог.

Не так вже багато потрібно від дорослих для налагодження гарного взаєморозуміння з дитиною. Ось кілька основних правил, яких потрібно дотримуватись для цього.

Не варто при взаєминах з дитиною триматися позиції “дорослий завжди правий” - це не завжди так, потрібно вміти зізнатися у своїй неправоті не тільки собі, але і маленькому Людині. Вчіться ставитися до дитини як до людини, яка має право на свою точку зору, власну думку і бажання. Потрібно поважати ці ознаки особистості, а не намагатися їх придушити власним авторитетом. Якщо ви висуваєте якісь вимоги, то постарайтеся їх обгрунтувати зрозумілими для дитини причинами.

Багато батьків намагаються «піддати» дитини. Як правило, це закінчується програшем батька, так як він розуміє і представляє тупиковість ситуації. Дитина в цьому випадку отримує досвід, що виражається в тому, що батьків можна перемогти лише впертістю. Постарайтеся прорахувати розвиток ситуації і не допускати таких помилок.

Якщо ви збираєтеся щось заборонити, то робіть це обгрунтовано і розумно, щоб дитина розуміла сенс заборони. Тобто потрібно не тільки пояснити чому “не можна”, але і як “можна” Необхідно так само бути послідовними - якщо не можна сьогодні, то заборона поширюється і на завтра і в подальшому часі.

Необхідно запам'ятати, що підкреслення негативних рис дитини не веде до його виправлення, тільки лише знижує самооцінку дитини. Не варто віддавати команди і повчання, краще підкреслювати все те, що у дитини виходить добре. Як відомо, добре слово і кішці приємно, а дитина із задоволенням буде повторювати те, що сподобалося татові чи мамі.

Ще одна важлива умова подолання «впертості» дитини - це розібратися в тому, що любить і що не любить дитина. Якщо ваш малюк не любить вівсянку, то не варто наполягати, що б він все з'їв. Краще тоді приготувати картопляне пюре з котлетою або те, що йому більше до смаку. Так само не варто переривати гри та спілкування з іншими дітьми, якщо вони в цей момент в самому розпалі.

У разі якщо виникає ситуація, коли дитина все ж починає пручатися потрібно постаратися перемкнути її увагу на щось інше, що його зацікавить. Це дозволить з ним домовитися. При цьому не треба вести розмову зверхньо - розмовляйте на рівних.