Як часто чуємо ми нарікання від батьків: “Він такий ледачий,якби не його лінь,він був би найкращим учнем”. І тут хочеться сказати: “Будьте обережні зі словами”. Знаменитий педагог П.Каптеєв стверджував: “Лінощі дітей - це одна видимість, привид, фікція, а не справжнє явище; глянув на них глибше і пильніше - і вона зникла”. За словами “лінь”, “лінується” ховаються абсолютно конкретні причини небажання дитини виконувати ту чи іншу роботу, і наше завдання - зрозуміти і усунути їх, тоді і слово "лінь" стане міфічним, неіснуючим.

У дітей молодшого шкільного віку найчастіше під словом "лінь" ховається невміння, яке виправдане віком. Наприклад, дитина ще не навчилася організовувати свою роботу по виконанню домашнього завдання. Вона береться за одне, не закінчивши, починає наступне, в підсумку: втомлюється і ввечері, коли батьки приходять з роботи, у юного учня домашнє завдання не виконано. З часом негативний досвід накопичується і дитині вже не хочеться сідати за уроки: все одно нічого не вийде. Не поспішайте її сварити і казати “ледар”. Допоможіть правильно організувати виконання завдань, враховуючи її особливості, і не забуваючи про перерви на відпочинок. Через якийсь час Ваш учень увійде в робочий ритм, у нього почнуть виходити завдання, з'явиться почуття успіху, і сил на виконання буде витрачатися набагато менше. Ось тоді слово “лінь” піде з вашого лексикону.

Друга поширена помилка батьків і педагогів – приймати за “лінь” особливості протікання нервових процесів у дітей. Існують діти, у яких розумові та фізичні процеси протікають повільно, у власному темпі. І навпаки, є рухливі і невгамовні створіння. Особливості протікання психічних процесів полягають в наступному: коли ми обмежуємо по часу у виконанні завдання рухливих дітей, вони починають працювати ще швидше, це ж призводить до протилежного ефекту у дітей повільних. Вони загальмовуються ще більше, сповільнюються їх дії, і підганяти їх не має сенсу, а звинувачувати в повільності і ліні взагалі небезпечно. Через постійні стресові ситуації у дитини може розвинутися невроз. З такими дітьми необхідно проявляти терпіння і витримку. Спокійний тон, підтримка і підбадьорення дадуть більш дієвий результат. Тому коли нам здається, що дитина лінується, в першу чергу слід зрозуміти особливості протікання психічних процесів. У повільних дітей важливу роль відіграють стереотипи. Якщо ми кожну дію поставимо в певний алгоритм, зробимо його зрозумілим, то така дитина успішно буде справлятися з роботою, поступово набираючи темп.

Наступною причиною раптової ліні може бути перевтома або хвороба. Якщо дитина стала млявою, пасивною, швидко стомлюється, але при цьому ні на що ні скаржиться, не поспішайте дорікати її в ледачості. Можливо, вона просто перевтомилася. Таке часто зустрічається після хвороби, коли учень повертається в школу і намагається швидко надолужити пропущений матеріал, через якийсь час спрацьовують захисні механізми в організмі, і настає апатія, нічого не хочеться робити, і ми плутаємо це з лінню. У такому випадку лаяти дитину помилково, необхідно піти їй назустріч, створити умови для відпочинку і поступової адаптації.

Найчастіше батьки стикаються з лінню в підлітковому віці. І тут, також, необхідний зважений аналіз. Під виглядом ліні може виступати психологічний протест. Дитина дорослішає, у неї з'являється більше відповідальності і впевненості, а батьки продовжують контролювати кожен її крок, тому навчання стає для неї чимось принизливим, підневільним і як результат, підліток починає ухилятися від виконання завдань. У такому випадку потрібно зрозуміти, що викликало протест і поговорити довірливо, як з дорослою людиною, надавши в майбутньому більше самостійності. Однак є й інші випадки, дитина так звикає, що її контролюють, що в неї це переростає у розуміння “це треба їм, а не мені”. З часом батьки починають менше приділяти уваги виконанню завдань, і такий учень тут же запускає навчання. У такому випадку, необхідно знову повернутися до строгого контролю і послаблювати його поступово.

Ще однією поширеною помилкою батьків є бажання зробити все швидко, і чим чекати поки дитина сама до чогось дійде, легше зробити це за неї. Такий підхід небезпечний тим, що переростає у відсутність мотивації до виконання навіть цікавого завдання. І цей стан теж можна підміняти поняттям "лінь". У такій ситуації дуже важливо не лаяти дитину, тим більше що вина в більшою мірою лежить на дорослих. Необхідна планомірна робота щодо посилення мотиваційної сфери учня. Відразу слід застерегти, що цей процес довготривалий і копіткий. Будь-яка перемога дитини повинна бути відзначена батьками. Створіть умови, в яких вона змогла б опинитися в ситуації успіху і похваліть її. Коли дитина відчує, що закінчена робота може приносити задоволення, це стане першим кроком на шляху зміцнення мотивації.

Таким чином, перш ніж клеїти ярлик “ліні”, спробуйте розібратися в причинах небажання здійснювати ту чи іншу роботу Вашою дитиною. За словом “ледачий” можуть ховатися серйозні внутрішні проблеми та психологічні особливості юного учня. Пам'ятайте, що нічого не робити - це жахливо важка робота, допоможіть дитині з нею впоратися.