У 2001 році Харківській спеціальній вечірній загальноосвітній школі №23 для глухих і слабочуючих виповниться 75 років.

З 1964 року школа дає можливість нечуючій молоді отримувати загальну середню освіту.

У Законі України “Про загальну середню освіту” сказано, що за­гальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систе­матизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особи­стості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти.

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які грунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянсь­кої свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах лю­дини, родини, суспільства і держави.

Саме на таких засадах і будує навчально-виховну роботу колек­тив нашої школи.

Вже три роки педагоги школи працюють над методичною пробле­мою “Пошук оптимальної моделі організації навчально-виховного про­цесу у спеціальній вечірній школі для нечуючих”.

Робили спробу працювати по-різному: у дві, у три зміни. На сьо­годнішній день, з урахуванням виробництва школа працює у дві зміни (4 ранкових класи і 10 вечірніх класів; на 2000-2001 учбовий рік - 2 ранкових і 1 вечірній клас). Вечірня зміна починається о 16 год. і закі­нчується о 20 год. 25 хв.

У підручнику М.Д.Ярмаченка “Історія сурдопедагогіки” зазначено, що можливості участі глухонімих у виробничому і особливо суспільному житті виявляються дуже обмеженими. Вони оволодівають, як правило, лише примітивною фізичною працею і беруть участь у вирішенні голов­ним чином вузькопобутових соціальних питань. Таким чином, вони ви­являються недостатньо пристосованими до життя. Нам дуже не хотіло­ся і не хочеться погоджуватися з цією думкою. Тому з 1993 року школа підтримує тісні зв'язки з професійно-технічними училищами м.Харкова (№33, 40, 44, 47), в яких наші учні мають змогу здобути такі робітничі спеціальності як кухар, лицювальник-плиточник, автослюсар, швачка-закрійниця, майстер з ремонту та пошиву взуття, а з нинішнього року додається ще спеціальність столяра. Зранку юнаки і дівчата навчають­ся в ПТУ, або працюють, а ввечері приходять до школи. З метою розши­рення культурного, естетичного рівнів наших вихованців колективом школи проводиться велика позакласна виховна робота: це і різноманітні тематичні вечори, вечори відпочинку, зустрічі з глухими поетами, спорт­сменами, митцями, різноманітні екскурсії тощо.

Цими заходами ми прагнемо довести своїм учням, що і людина з недоліком слуху також може досягти значних успіхів.

Біда наших вихованців у тому, що у них обмежена інформація, тож у школі щопонеділка введені години спілкування. Під час цих за­нять учителі роблять огляд преси, періодичних видань, телевізійних програм, проводять бесіди, лекції.

Історію у школі викладає глухий вчитель В.П.Ковтун. Він корис­тується великим авторитетом серед учнів, молодь звертається до нього з дуже багатьма питаннями. Можна сказати, що Володимир Петрович проводить велику просвітницьку роботу.

На сьогоднішній день у нас немає проблеми набору та відвідуван­ня школи. Школа розрахована на 150 чоловік, сьогодні у нас навчаєть­ся 187 учнів. Класи дещо переповнені - 10-18 чоловік, але через брак коштів розширити шкільну мережу ми не можемо.

Учні задовільно відвідують школу, оскільки існує тісний зв'язок з ПТУ, а більшість таких учнів пов'язана з училищами. Але досить гос­тро постало питання якості знань та ще ряд питань, серед яких:

1.У школу приходять учні з різною підготовкою: не тільки випуск­ники харківських шкіл-інтернатів, але й вихованці спецшкіл з Сумсь­кої, Полтавської, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської, Одесь­кої областей і Криму.

Прибувають як глухі, так і слабочуючі учні. Диференціація за рівнем слуху проходить така: клас глухих, клас слабочуючих (поділити на відділення слабочуючих немає можливості).

2.Ми працюємо за програмами масових шкіл. (Лише програма з літератури, математики, фізики, хімії іде з грифом “спеціальна”, всі інші предмети викладаються за програмами денних загальноосвітніх шкіл).

Відсутні підручники з адаптованими текстами, що розраховані на глухих і слабочуючих учнів, тому переважає жесто-мімічний спосіб викладання на уроках. Дорослі глухі майже не розмовляють усною мовою.

Існує проблема викладання української мови і літератури у ро­сійськомовному середовищі.

Назріла проблема поліпшення матеріально-технічної бази (за­старілі комп'ютери, звукопідсилювача аппаратура).

Неможливість виписати потрібні фахові періодичні видання.

Мігруючі учні (дистанційна форма навчання).

Проблема кадрів (недостатня кількість сурдопедагогів).

Робота методради, методоб'єднань.

Але незважаючи на усі негаразди, певна частина наших учнів ус­пішно оволодіває знаннями і продовжує навчання у вищих навчальних закладах України.

Ми дуже хочемо, щоб наші учні були освіченими, культурними, вихованими, розумними, знайшли своє місце у житті. І як писала С.Русова: “У вселюдськім житті тільки той народ і бере перемогу, який має найкращу школу”.

Нестеренко Н.М., директор Харківської середньої вечірньої школи №23 для глухих і слабочуючих (Перша Всеукраїнська конференція з питань навчання глухих в Україні, 09-10.VI.2000)