Виховання школяра, по більшій частині, турбота батьків. Не вірно вважати, що, віддавши дитину до школи, батьки можуть перестати займатися вихованням свого чада. Адже тільки батьки зможуть розповісти маленькому члену суспільства, як воно влаштовано і як себе необхідно в ньому вести, що б уникати не потрібних конфліктів.

Однак більш менш об'єктивне уявлення про систему цінностей і життєвих пріоритетах, зможуть сформувати у дитини тільки спільні зусилля школи і батьків.

Будь виховний процес має на увазі під собою стимуляцію розвитку гармонійної особистості, яка зможе домогтися поваги оточуючих та успіху в житті.

Природно, кожна дитина індивідуальна і вимагає окремого підходу у вихованні, проте є і загальні принципи. Перший і основний - це не треба бути диктатором. Будь-яка спроба тиснути на дитину, зробити його таким, яким ви його бачите в своїх мріях, породить тільки опір і замкнутість. Таке виховання призведе лише доза ниженої самооцінки, а можливо до звичці хитрувати, прикидатися. Думаю, це необрадує вас, коли ви про це дізнаєтеся, так як це ознаки невдахи.

Намагайтеся зрозуміти дитину, що він хоче, чим цікавиться. Не треба читати нескінченні нотації, якщо дитина щось зробив не так, це викличе в дитині звичку пропускати повз вуха ваші слова. Якщо ви бажаєте донести до дитини, що він не правий, точітко поясніть, у чому помилка.

Ніколи не смійтеся і не принижуйте свою дитину, особливо при сторонніх. Це знижує самооцінку, особливо якщо такі випадки трапляються часто. Будьте спокійні істримані, не зривайте злість на дитині, не допускайте конфліктів у родині, особливо в присутності малюка.

Діти часто вередують, що б добитися свого, не потурайте їм у цьому. У теж час завжди чітко дотримуйтеся свого слова і обіцянок.

Остання справа, говорити дитині про її безглуздість і нікчемності. Думаю, не треба пояснювати чому.

Дуже важливо пояснити дитині загальноприйняті соціальні норми і правила поведінки. Тільки не варто заглиблюватися і нав'язувати своє суб'єктивне усвідомлення світу, нехай складе власну картину про навколишній соціум, виходячи із загальних принципів.

Думаю, ви й самі розумієте, що варто підтримувати і заохочувати хороші починання, хвалити, розвивати здібності, спрямовувати і, природно, допомагати.

Іноді діти намагаються провокувати батьків на певні вчинки, це перевірка певних зразків поведінки. Не реагуйте на це.

Якщо виникне конфліктна ситуація, постарайтеся перевести увагу дитини на щось інше.

Намагайтеся стимулювати самостійні вчинки своєї дитини. Не нав'язуйте йому рішення проблем- виступайте лише порадником. Не треба спускатися на рівень дитини і в теж час постарайтеся стати другом дитині. У цьому випадку вам простіше буде подавати йому приклад, головне, щоб приклад був хорошим. Дружба з дитиною може стимулювати суперечки про якісь проблеми, в цьому випадку попросіть його аргументувати свою точку зору. Якщо ж спір викликаний почуттям протиріччя, різко перервіть його.

Всіці поради будуть марні, якщо ви не будете приділяти уваги дитині, якщо вона небуде відчувати себе потрібним і улюбленим.