Дитяча брехня проявляється вже у віці двох-трьох років. Батьки часто знаходять її забавною, і поблажливі до наївним вигадкам дитини. Але все ж більшість мам і тат хмурить брови і готують лекцію пустунові, щоб виховний момент подіяв і улюблене чадо більше ніколи брехати не стало. Це все, звичайно, зрозуміло, але щоб боротися з проблемою, потрібно дізнатися мотиви дитячої брехні. А їх досить багато, і кожен вік відмінний своїми, та такими, що звичайному дорослому і в голову не прийде.

Витоки проблеми

Приклади першого дитячого брехні означають те, що ваша дитина дорослішає і починає усвідомлювати способи маніпуляції своїми батьками. Він вже знає, що він повинен зробити (обов'язки) і за що його можуть похвалити і заохотити. Так що ухилитися від процедури вмивання, сказавши, що вже вмився, справа нерідке. Ми самі щодня вдаємося, якщо не до брехні, то до письменництва. Портрет явища найчастіше нешкідливий: ми розповідаємо дитині, що усередині пральної машинки живе Бабай, який дуже не любить неслухняних діток, а на Новий рік наводимо до дитини справжнього Діда Мороза. Дитина грає і використовує фантики в якості грошей, але це для нього не брехня, а звичайний ігровий момент, який сприяє соціалізації, між іншим. Замислившись над такими дрібницями, ви зрозумієте, чому багато дітей часто, багато і натхненно щось вигадують. Підслухавши їхню розмову з однолітками, ви можете почути такі факти, яких явно не було і зрозуміти, що дитина багато чого прикрасив або зовсім вигадав історію. Не варто панікувати і негайно перевиховувати брехунець, така брехня є побічним ефектом схильності дитини до фантазування і розвитком творчої уяви. До речі, психологи кажуть, що такі діти володіють високим соціальним інтелектом і у віці тінейджера відмінно проявляють свої комунікативні навички. Звичайно, поговорити з дитиною варто, але м'яко, делікатно, можливо, алегорично. Наприклад, прочитайте дитині казку про країну брехунів або що-небудь з цієї ж опери, будьте впевнені, ваш кмітливий малюк намотає на вус.

Страх покарання

Це найпопулярніший мотив дитячої брехні. Дитині здається, що збрехавши, він убереже себе від батьківського обурення, і один вдалий досвід може закріпити в ньому цю звичку. Побачивши цей мотив, не біжіть до дитини доводити дурість і недалекоглядність його поведінки. Задумайтесь: чому дитина так боїться вашого обурення? Ви ж розумієте, що діти часто бояться не негативної оцінки вчинку, а, скажімо так, шумового супроводу. Підвищений голос і гнів призводять вашої дитини в стан замішання, викликають страх і бажання замкнутися. Куди йому до розуміння того, що він помилився, був не правий, зробив дурість. І вже тим більше з такою подачею він не зрозуміє, що поганий то не він сам, а його вчинок. Так що батьківська задача - всі виховні бесіди проводити в тоні строгості та справедливості, вимогливості, в атмосфері довіри і доброзичливості, і, вже звичайно, не на підвищених тонах. Спробуйте і побачите результат. Маленька дитина посилається на Бармалея, домашніх тварин та інших невинно страждають особ. Мовляв, це не я цукорницю розбив, а Кулька і т.д. У цьому випадку не висміюйте нікчемну винахідливість дитині, а просто попросите його більше так не робити, сказавши, що ви знаєте правду. Дуже важливо, що дитина в розумінні розбору ситуації запам'ятав не ваш крик, а те, що ви засмучені ситуацією. Пам'ятайте ще й про те, що брехуни - це найчастіше діти, яким не дістає похвали і брешуть вони від невпевненості в собі. Культивувати цей комплекс, кінчено, не можна, тому помічайте найменші успіхи дитини і не забувайте стимулювати їх надалі.

Ми тебе дуже любимо!

Повторюйте це дитині частіше, скільки не було б йому років. Адже ще один мотив брехні - страх розчарувати батьків. Це ж і виходить, що дитина сумнівається у вашій любові, або упевнений, що любите його ви тільки успішного і бездоганного. Це дзвіночок батькам, які зайняті вихованням ідеальної дитини. Подумайте, чи не багато своїх, повторюємо - своїх, надій і прагнень ви поклали на дитину. Крім брехні і спритності це може призвести і до серйозних комплексам, коли людина все життя живе з міфом про своє недосконалість. Ви хочете виростити майбутнього невдахи?

Яка буває брехня?

Щоб легше було визначитися з методами боротьби з брехнею, потрібно знати ворога в обличчя. Отже, брехня буває:

-Егоїстичної (викликана суто особистими інтересами);

-Героїчної (служить високим цілям);

-Фантастичної (проявляється в більшості випадків в грі, близька до вигадки);

-Партійної (потрібно для здійснення командних цілей);

-Патологічної (обманювати для того, щоб обманювати, цей вид брехні властивий тим, хто любить прикрасити своє життя, а згодом - надати їй значимість).

Особистий приклад. Ви не встигнете озирнутися, як підростаючий дитина не без підстави дорікне вас у брехні. І навіть якщо ви збрехали сусідові, хто просить грошей на “випити”, що гаманець порожній, дитина розсудливості ваших дій не оцінить, а упреться в сам факт брехні. Брехня не приходить з нізвідки, і ви повинні говорити з дитиною на цю тему. Ваші розумні доводи, довірчі бесіди і ласка запевнять дитини в тому, що найкращою політикою була, є і буде чесність. І якщо для вас з маленькою дитиною все пройшло безболісно, то підліток може почати брехати. Звичайно, справа у віці, але це не привід для потурання. Важко стримати емоції при вигляді спритності і хитрості підлітка, а деколи й нахабства, але інших варіантів у вас немає. У цей період ви можете зруйнувати ту зв'язок, що була так дбайливо встановлена між вами з перших днів життя вашої дитини. Знов-таки - будьте вимогливі, але терплячі і витримані. Дитині важче морально буде брехати, якщо він бачить вашу прихильність і довіру, якщо він відчуває, що ви його любите, а не виховуєте. Ну а якщо самі впоратися не можете, відправляйтеся до дитячого психолога. Він завжди знайде спосіб делікатно попрацювати над проблемою. Тільки не будьте самовпевненими і запитайте психолога, яку стратегію зайняти вам. Вихованням, як відомо, займаються спільно. Як ви вже зрозуміли, від батьків залежить багато чого, якщо не все. Тому не дивуйтеся, що мотивом дитячої брехні можете бути ви самі. Конструктивних і вірних вам рішень!