Серед учнів загальноосвітньої школи, які з труднощами опанову­ють шкільну програму, досить значна частина тих, що мають ті чи інші порушення слуху. Опинившись в масовій школі, вони нерідко одразу потрапляють в когорту невстигаючих учнів. Неуспішність таких школярів досить часто залишається незрозумілою для вчителя, оскільки знижен­ня слуху незначне і непомітне.

Вчитель найчастіше помічає нечітку вимову, збіднене мовлення, не­впевненість і недостатню комунікабельність учня. В 1-му класі не­успішність таких дітей не викликає особливого занепокоєння, такі учні на перших етапах навчання за активної допомоги батьків старанно вчать­ся писати і читати, оволодівають елементарними арифметичними дія­ми. Однак, при подальшому навчанні виявляється їхня безпорадність при розв'язанні текстових математичних задач, яка супроводжується нерозумінням тексту; збіднення активного словникового запасу призво­дить до труднощів написання письмових робіт: переказів, творів.

Невдалий початок шкільного життя призводить до зрушень в емо­ційно-вольовій сфері: роздратування, замкнутості, негативного відно­шення до школи. З часом проблеми збільшуються і ускладнюються. І найголовніше, той час, коли можливо допомогти таким дітям, безна­дійно втрачається.

Для попередження виникнення подібної ситуації варто при най­менших відхиленнях у мовленнєвому розвитку дитини, перш за все, перевірити стан її слуху. При виявленні порушень слухової функції (йдеться про незначне ураження слуху) вирішується питання про по­дальше перебування дитини в загальноосвітньому навчальному зак­ладі. Вирішення цього питання потребує уважного детального обсте­ження і самої дитини, і умов її виховання і навчання як в сім'ї, так і в школі. В одних випадках необхідно якомога раніше перевести дитину в спеціальну школу для слабочуючих, в інших - залишити в масовій школі за певних умов (додаткові заняття з вчителем, логопедом, пси­хологом, за активного втручання в навчальний процес батьків).

Безумовно, відзначаючи всі переваги спеціального навчання (спе­ціальні програми, сурдопедагоги, відповідне обладнання), слід врахо­вувати, що повноцінне мовленнєве оточення, яке є у масовій школі у слабочуючої дитини, може зіграти вирішальну роль у подальшому її розвитку.

Саме цей аргумент може свідчити на користь так званого інтегро­ваного навчання, різноманітні моделі якого останнім часом активно впроваджуються в багатьох навчальних закладах України. Як свідчить практика, об'єктивні можливості для успішного інтегрованого навчан­ня є у дітей зі зниженим слухом, які мають розбірливу вимову, дос­татній словниковий запас, сформовані навички спілкування, спро­можність розуміння нескладних текстів, казок, віршів, оповідань, здатність переказати прочитане, підтримати діалог, скласти розповідь за малюнком. До початку інтегрованого навчання бажано, щоб слабо-чуючі діти опановували грамоту (читання і письмо друкованими літе­рами).

Однак, слід зазначити, що мовлення дітей зі зниженою гостротою слуху вирізняються певними особливостями, які, часом, носять харак­тер стійких відхилень від мовленнєвої норми і зберігаються протягом всього шкільного навчання. Педагоги масових закладів належним чи­ном повинні бути підготовлені до роботи з цим контингентом дітей.

Колупаєва А.А., кандидат педагогічних наук, працівник Інституту дефектології АПН України (Перша Всеукраїнська конференція з питань навчання глухих в Україні, 09-10.VI.2000)