Ми живемо сьогодні, наприкінці двадцятого сторіччя, у світі, спов­неному тривог, але водночас і дивовижних перспектив на майбутнє. А проте ми спроможні контролювати свою долю і змінювати своє життя, сподіваючись на краще, чого попередні покоління навіть уявити собі не могли.

Сьогодні у Львівській спецшколі-інтернаті для глухих дітей ім.Марії Покрови працюють педагоги з вадами слуху. Це Олег Думинець і Ва­лентин Шестаков.

Коротко розповім, як я йшов до професії педагога.

Я народився 7 лютого 1965 року у Львові, в сім'ї службовця. Слух втратив внаслідок родової травми. З 1969 року навчався у Львівській спецшколі-інтернаті №101 для глухих дітей. Під час навчання захоплювався точними науками, зокрема математикою, і тому в майбутньому мріяв стати вчителем цього предмету. У 1985 році, після закінчення спецшколи, вступив на навчання до Харківського обліково-економічного технікуму, який закінчив з відзнакою. Після закінчення технікуму за розподілом був направлений на Львівське швейне підприємство “Силует” УТОГ. У 1989 році вступив на на­вчання до Харківського державного педагогічного університету ім. Г.Сковороди на заочне відділення за спеціальністю “математика та інформатика”. У 1995 р. завершив навчання. Після закінчення вузу почав працювати у Львівській школі для глухих дітей, з 1997 року - викладаю інформатику.

У школі є ще один нечуючий педагог, який закінчив Львівський інсти­тут прикладного мистецтва, зараз він працює вчителем малювання. Це - Олег Думинець.

Закінчивши в 1985 році Львівську спецшколу, я маю змогу порівняти навчання в минулі роки і теперішній час. Нашій школі в певній мірі поталанило, оскільки ми отримали велику матеріальну підтримку від голландського мецената Піта Спайкерса. І найприємніше, що ця підтримка стосується процесу навчання. Поряд з шкільним обладнан­ням, школа отримала понад 20 комп'ютерів.

Починаючи з нульового класу, наші діти вміють користуватися комп'ютером, залюбки грають в різні ігри. Ще в минулому році інфор­матика починалася з 7-го класу, а в цьому навчальному році основи інформатики учні починають вивчати вже в 5-му класі. Ще важко го­ворити про якісь результати, але це - початок, і кожен початок завж­ди є важким.

Дуже цікавим видом роботи на комп'ютерах є тестові завдання з історії, які розробив вчитель нашої школи. Такі завдання, як показала практика, наші учні виконують набагато швидше, а основне - це їм подобається.

В шкільній програмі передбачені факультативні години. Врахо­вуючи значний інтерес дітей до комп'ютерів, більшість годин адмі­ністрація виділила на комп'ютерне навчання. Що роблять діти під час занять? Учні 4-6 класів вміють прекрасно графічно малювати на комп'ютері, а старшокласники вчаться макетувати невеликі газе­ти. В майбутньому в школі планується до різноманітних свят випус­кати невеликі стіннівки силами учнів, оскільки для цього є достатня поліграфічна база.

Цікавим є використання комп'ютера на уроках розвитку мови. До монітора під'єднані декілька клавіатур. Наприклад, учні складають діа­лог. Речення, яке складається, одні набирають на клавіатурі, а інші мають змогу побачити його на моніторі і помітити - чи є в цьому ре­ченні помилки, чи немає. Якщо помилки є, за допомогою клавіатури помилки виправляються. Ця робота може використовуватись при скла­данні описів, порівнянь або просто речень. Окрім цього, учні вчаться друкувати.

Цікавим є запровадження програми “Видиме мовлення”, яка зро­бить уроки мови більш насиченими.

Звичайно, що введення в навчальний процес комп'ютерів не ви­рішить всіх проблем у навчанні нечуючих. На сьогоднішній день гостро стоїть питання грамотності глухих дітей. В чому полягає причина того, що нечуючі неграмотно пишуть, мало читають? Може, в наших перевантажених програмах, може, в недосконалій методиці, а може, в тому, що дуже багато дітей приходять до школи в 7-8 років, не відвідуючи перед тим дитячих садків. Адже найбільш сприятливий час навчання мови - від 1 року, найбільш сприятливий час для отримання інфор­мації - дошкільний період.

Для вирішення цих проблем розроблено голландський проект “Матра”, який розрахований на 3 роки. На першому році здійснюється часткове вирішення проблеми ранньої діагностики і,

відповідно, процес раннього втручання в навчання глухої дитини. Другий рік - це розробка програм, спрямованих індивідуально на кожну дитину та впровадження інтерактивної методики навчання. Третій рік - соціальний захист нечуючих, інтеграція їх в середо­вище чуючих, збільшення кола професій, які можуть здобувати нечуючі.

Заслуговує на увагу створений при школі за допомогою канадсь­ких спонсорів центр сприяння освіті глухих, який має на меті ознайом­лення глухих дітей з елементами англійської мови, щоб учні мали змо­гу при користуванні Інтернетом зчитувати необхідну інформацію. Наступним етапом цієї програми є підтримка навчання глухих за кордо­ном.

Ці приклади з життя нашої школи показують, що ми не стоїмо на місці, що ми чимось цікавимося і сподіваємось, що досягнемо кращих результатів.

Слід зазначити, що під час викладання інформатики нечуючим ви­кладачем глухим дітям спостерігалось підвищення в учнів інтересу до навчального процесу, бажання розв'язувати різноманітні навчальні зав­дання.

Навчитися мислити логічно, засвоїти широкий погляд на речі оз­начає розвивати й плекати свою уяву. Вдосконалення навчального процесу дітей з порушеннями слуху повинно відбуватися за рахунок впровадження у навчальний процес комп'ютерних програм, а також засвоєння учнями трудомістких завдань. Набуття знань дедалі більше вимагає вивчення таких предметів як інформатика, математика, при­родничі науки, історія, література тощо.

Одним з найактуальніших питань освіти є взаємодія учнів та педагогів у навчальному процесі. Виходячи з цього, на мою дум­ку, на посаді сурдопедагога повинні працювати особи з вадами слуху. Адже вони самі колись були на місці своїх учнів і, як ніхто інший, можуть знайти правильний підхід до них. Слід однак зау­важити, що педагогам з вадами слуху доцільніше викладати не гуманітарні предмети, де від учителя вимагається досконале во­лодіння мовою, а предмети, де мова виступає тільки як засіб пе­редачі інформації, зокрема, точні науки, малювання, фізична куль­тура тощо.

Важливо, щоб діти з вадами слуху бачили, що вони нічим не гірше за чуючих, що і чуючі, і люди з вадами слуху можуть працювати в одно­му колективі на рівних. І це для них буде сильний стимул вчитися, вдос­коналюватись і досягати чогось у житті.

Шестаков В.М., вчитель інформатики Львівської спецшколи-інтернату для глухих дітей ім.Марії Покрови (Перша Всеукраїнська конференція з питань навчання глухих в Україні, 09-10.VI.2000)